PRP-терапія в ортопедії — це введення в суглоб власної, попередньо обробленої плазми крові пацієнта, збагаченої тромбоцитами, з метою зменшити запалення й стимулювати відновні процеси в суглобі. Метод має доказову базу насамперед при остеоартрозі колінного суглоба на початкових і середніх стадіях та при деяких тендинопатіях, але не є універсальним рішенням і не замінює лікування на пізніх стадіях артрозу.
Що таке PRP-терапія
PRP розшифровується як Platelet-Rich Plasma — збагачена тромбоцитами плазма. В основі методу лежить використання власної (аутологічної) крові пацієнта: у лікаря немає потреби застосовувати чужий чи синтетичний матеріал, оскільки препарат готують безпосередньо з крові людини, якій проводять процедуру. Тромбоцити — клітини крові, що в нормі відповідають за зупинку кровотечі, — також містять у собі велику кількість факторів росту: білків, які регулюють процеси запалення й відновлення тканин. Серед найважливіших — тромбоцитарний фактор росту (PDGF), трансформуючий фактор росту бета (TGF-β) та судинний ендотеліальний фактор росту (VEGF). Саме концентрація цих факторів росту, а не самих тромбоцитів як таких, вважається основним механізмом дії PRP.
Для отримання PRP кров пацієнта обробляють так, щоб концентрація тромбоцитів у готовому препараті була значно вищою, ніж у звичайній крові, — це і є принципова відмінність PRP від простого введення власної крові чи плазми без такої обробки. Саме концентрація тромбоцитів, а разом з ними й факторів росту, визначає потенційну ефективність препарату, тому якість підготовки плазми має значення для результату процедури.
PRP-терапія і плазмоліфтинг: це одне й те саме?
Терміни «PRP-терапія» і «плазмоліфтинг» по суті описують один і той самий метод — введення збагаченої тромбоцитами плазми, — але історично «плазмоліфтинг» частіше вживають у контексті косметології (омолодження шкіри обличчя), тоді як «PRP-терапія» — усталений термін в ортопедії, спортивній медицині та лікуванні суглобів. Технологія підготовки плазми схожа, але мета застосування, ділянка введення та підхід до дозування відрізняються, тому варто уточнювати, для якої саме мети розглядається процедура.
Як PRP діє в суглобі
Після введення в суглоб збагачена тромбоцитами плазма потрапляє в синовіальне середовище — простір, заповнений синовіальною рідиною, що оточує суглобовий хрящ. Вивільнені з тромбоцитів фактори росту чинять комплексну дію: зменшують локальне запалення в суглобі, пригнічуючи частину запальних медіаторів, і одночасно стимулюють хондроцити — клітини, що відповідають за утворення й підтримання суглобового хряща, — до активнішої роботи. Важливо розуміти: PRP не «нарощує» новий хрящ і не є заміною втраченої тканини — метод радше створює сприятливіше біологічне середовище в суглобі, яке може уповільнити подальше руйнування хряща й зменшити симптоми запалення. Дослідники також відзначають, що PRP може позитивно впливати на в’язкість синовіальної рідини та зменшувати активність ферментів, що руйнують хрящову тканину при артрозі, — хоча точний механізм і сила цього ефекту в різних дослідженнях оцінюються по-різному.
Показання: коли PRP має доказову базу
Найбільше досліджень і накопиченого клінічного досвіду стосується застосування PRP при остеоартрозі колінного суглоба I–III стадії за класифікацією Kellgren–Lawrence — тобто на початкових і середніх стадіях, коли хрящ ще частково збережений. Також PRP застосовують при деяких тендинопатіях (хронічних ураженнях сухожиль), латеральному епікондиліті («лікоть тенісиста»), часткових пошкодженнях зв’язок і плантарному фасциїті (запаленні підошовної фасції стопи). Важливо зазначити, що доказова база для різних показань відрізняється за обсягом і якістю досліджень: найбільше даних накопичено саме щодо артрозу колінного суглоба, тоді як для інших локалізацій кількість якісних досліджень менша, і лікар враховує це під час обговорення очікуваного ефекту з пацієнтом.
PRP-терапія колінного суглоба
Колінний суглоб — найдослідженіша ділянка застосування PRP в ортопедії. Метод розглядають як один з варіантів консервативного лікування остеоартрозу коліна, коли базові методи (розвантаження, ЛФК, за потреби медикаментозна терапія) не дають достатнього ефекту, а стадія артрозу ще не є показанням до ендопротезування. Детальніше про різницю між артрозом і артритом та про те, як лікар визначає стадію ураження суглоба, можна прочитати у статті артроз чи артрит.
PRP при пошкодженні сухожиль і зв’язок
При хронічних тендинопатіях — станах, коли сухожилля тривалий час перевантажене й не встигає відновлюватися природним шляхом, — PRP застосовують як метод стимуляції регенерації тканини сухожилля, зокрема коли класичні методи (розвантаження, ЛФК, фізіотерапія) не дають достатнього результату протягом кількох місяців. Детальніше про причини й лікування подібних станів — у статті про тендиніт.
Кому PRP протипоказана
Незважаючи на те що PRP використовує власну кров пацієнта і вважається відносно безпечним методом, він має чіткий перелік протипоказань, які лікар обов’язково перевіряє перед процедурою:
- тромбоцитопенія — знижена кількість тромбоцитів у крові, що робить неможливим отримання достатньо концентрованого препарату;
- порушення згортання крові будь-якого походження;
- онкологічні захворювання — через теоретичний ризик стимуляції росту патологічних клітин факторами росту;
- гостра інфекція, зокрема в ділянці майбутньої ін’єкції чи системна інфекція в організмі;
- постійний прийом антикоагулянтів (препаратів, що знижують згортання крові) — потребує окремого узгодження з лікарем, який призначив таку терапію;
- вагітність.
Остаточне рішення про можливість проведення PRP-терапії лікар ухвалює індивідуально, після оцінки анамнезу та, за потреби, додаткових аналізів крові. Крім абсолютних протипоказань, лікар також враховує супутні стани, що можуть знизити ефективність процедури — наприклад, виражене ожиріння чи неконтрольований цукровий діабет, — і обговорює це з пацієнтом ще до початку курсу, щоб очікування від лікування були реалістичними.
Як проходить процедура
Процедура PRP-терапії складається з кількох послідовних етапів: спочатку в пацієнта беруть невелику кількість венозної крові — приблизно як при звичайному аналізі крові. Далі отриману кров обробляють у центрифузі — це поділяє кров на фракції за щільністю й дозволяє відокремити плазму, збагачену тромбоцитами, від інших компонентів крові. Готовий препарат вводять безпосередньо в суглоб чи навколосуглобові тканини; для точності введення, особливо в глибокі чи анатомічно складні ділянки, лікар може використовувати УЗ-навігацію — контроль голки за допомогою ультразвукового апарата в реальному часі. Вся процедура, включно з підготовкою плазми, зазвичай займає близько години й проводиться амбулаторно, без потреби в госпіталізації. Найчастіше PRP-терапію проводять курсом із кількох процедур з певним інтервалом між ними — конкретну схему лікар визначає індивідуально залежно від діагнозу та стану суглоба. Детальніше про те, як організований прийом і супутні маніпуляції в клініці, можна прочитати в розділі консервативне лікування суглобів.
Результати: чого чекати і де межі методу
Важливо мати реалістичні очікування від PRP-терапії. Метод спрямований на зменшення болю й запалення та можливе уповільнення прогресування артрозу, а не на «омолодження» чи повне відновлення суглоба. Тривалість ефекту індивідуальна й залежить від стадії артрозу, віку пацієнта та загального стану суглоба — у частини пацієнтів поліпшення зберігається протягом кількох місяців, після чого за потреби розглядають повторний курс.
PRP нерідко порівнюють з іншими внутрішньосуглобовими ін’єкціями — препаратами гіалуронової кислоти та кортикостероїдами. На відміну від кортикостероїдів, які дають швидкий, але переважно короткостроковий протизапальний ефект, PRP діє повільніше, оскільки спирається на стимуляцію власних відновних процесів організму. Порівняно з гіалуроновою кислотою, яка переважно виконує роль «мастила» для суглоба, PRP більше орієнтована на протизапальну й регенеративну дію. Якість наукових досліджень щодо PRP у лікуванні суглобів різниться між дослідженнями, тому метод варто розглядати як один з інструментів консервативного лікування, а не як гарантований чи єдиний ефективний варіант.
На пізніх стадіях артрозу, коли суглобовий хрящ значно зруйнований, а біль і обмеження рухливості виражені попри консервативне лікування, PRP-терапія вже не дає достатнього ефекту — у таких випадках лікар обговорює з пацієнтом доцільність ендопротезування суглоба. Чесна оцінка стадії артрозу та реалістичних меж консервативного лікування — важлива частина консультації перед початком курсу PRP.
Побічні ефекти і відновлення після процедури
Оскільки для процедури використовують власну кров пацієнта, ризик алергічної реакції чи відторгнення мінімальний. Найпоширеніші побічні ефекти — тимчасовий біль у місці ін’єкції та легкий набряк суглоба протягом кількох днів після процедури, що зазвичай минає самостійно. Рідше трапляється підвищена чутливість чи посилення болю в перші 24–48 годин — це вважається очікуваною реакцією на введення препарату й не є показанням до тривоги, якщо симптоми поступово зменшуються. Як і при будь-якій ін’єкції в суглоб, існує невеликий ризик інфекції, тому процедуру проводять з дотриманням правил асептики. У перші дні після процедури лікар зазвичай рекомендує обмежити навантаження на суглоб і уникати інтенсивних фізичних вправ, поступово повертаючись до звичної активності за індивідуальним графіком.
